Соціальний Опір

Флешмоб за здоровий спосіб життя в Рівному

2012-02-20T23:51:00.000+02:00

     18 лютого 2012 року, в місті Рівному відбувся антиалкогольний флешмоб. Анархісти, антифашисти, та просто небайдужа молодь загальною кількістю близько 20 чоловік розгорнули в центрі міста банери з написами: "алкоголь вбиває" та " алкоголь-уділ слабких". Інші учасники, почерзі падали на сніг, зображаючи жертв алкогольної індустрії.
     Таким чином, активісти вирішили ще раз показати населенню, до чого приводить регулярне вживання алкоголю, а також виразити свій протест проти алкогольної індустрія, котра кожного року забирає мільйони життів, і робить людей залежними від системи рабами.

Акція пам'яті Станіслава Маркелова та Анастасії Бабурової в Тернополі

2012-01-21T22:58:00.001+02:00

19 січня 2012 року тернопільські активісти “Соціального Опору” також підтримали акцію пам'яті Станіслава Маркелова та Анастасії Бабурової, вивісивши в центральній частині міста банер з написом "Стас і Настя. Пам'ятаємо. Продовжуємо боротись."

Акція пам'яті жертв неонацизму у Львові

2012-01-20T20:43:00.000+02:00

19 січня 2012 року львівські активісти “Соціального Опору” підтримали всезагальний антифашистський протест та акції пам’яті жертвнеонацизму.

З метою вшанування пам’яті правозахисникаСтаніслава Маркелова та журналістки Анастасії Бабурової, вбитих неонацистамирівно 3 роки назад, було розповсюджено листівки та трафарети, а також вивішенобанер з написом “Пам’ятати –значить боротись”.

Акція пам'яті жертв неонацизму в Рівному

2012-01-20T00:10:00.000+02:00

Сьогодні, 19 січня, в м.Рівному була проведена акція пам'яті численних жертв неонацизму, зокрема Станіслава Маркелова та Анастасії Бабурової, вбитих рівно три роки тому. В цетрі міста був розгорнутий банер з написом "ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ЖЕРТВАМ НАЦИЗМУ"та , крім того, роздавались листівки прохожим.

Анархо-концерт в Тернополі 24.12.2011 р

2011-12-30T00:47:00.000+02:00

     В холодну суботу 24 грудня 2011 р. в місті Тернополі успішно пройшов концерт, організований силами Соціального Опору. Метою даного концерту організатори ставили надихнути західноукраїнських активістів на діяльність та розвіяти зимову апатію.
      Виступали гурти з Києва (Розбрат, The Pelicans, Foible Instinct та Не Зламати!), Запоріжжя (Время Увечий) та з білоруського міста Бреста - Paingang. Це поки що перший концерт на західній Україні, повністю орієнтований на анархічну, соціальну, антикапіталістичну, та антифашистську тематику. Зал, в якому проходив концерт прикрасили банерами Антифашитської Дії, Соціального Опору, 161 Kozak City i Good Night White Pride. На стінах також висіло анархічне знамено в червоно-чорних кольорах, а на самій сцені розгорнули, привезений білорусами, перевернутий американський прапор в чорно-білих кольорах, що символізує собою неминучий занепад світового імперіалізму і споживацького суспільства.

   Тексти пісень, які виконували гурти, також були відповідними. В ході промов, зі сцени доносилися заклики в будь-якому випадку стояти один за одного до кінця за будь-яких умов, а також була розкритикована сучасна безхребетна, ліберальна панк-хардкор сцена, яка давно уже інтегрувала у систему, переставши бути контркультурою.
Загалом концерт приніс перший досвід в організації таких заходів і вказав на організаційні прорахунки. А також, маю надію, додав наснаги усім революціонерам у боротьбі проти існуючого ладу.

Солідарність з нафтовиками Казахстану в Києві

2011-12-22T23:00:00.000+02:00

Підтримавши ініціативу львівських товаришів, київські анархісти також вивісили банер присвячений трагічним подіям в Жанаозені, навпроти посольства Казахстану.

Акція солідарності зі страйкуючими нафтовиками Казахстану у Львові

2011-12-18T22:28:00.002+02:00

18грудня 2011 року, у Львові, місцевими анархістами була проведена акціясолідарності з страйкуючими нафтовиками Казахстану. Навпроти консульствареспубліки Казахстан, активісти вивісили банер з написом: "ЛЮДИ ХОТІЛИХЛІБА-ВЛАДА НАГОДУВАЛА КУЛЯМИ", та запалили свічки в пам'ять про загиблих.

Нагадуємо, що 16грудня 2011 року в місті  Жанаозень (Казахстан), мирна забастовканафтовиків, яка, після поліцейських провокацій перерола в масові безпорядки,була розстріляна внутрішніми військами.На даний момент є інформація про 70загиблих, та близько 700-800 поранених.На боці страйкуючих майже всі мешканіміста.На підтримку нафтовиків зупинилися всі виробництва регіону. Застрайкуваливсі підприємства нафтовидобутку і переробки Мангістауської області. На знак солідарностіроботу припинили і робітники інших підприємств не пов'язані з нафтовидобутком. Почавсязагальний страйк.Мобільний телефон городян поза зоною доступу, стаціонарні непрацюють. Також блокуються соціальні мережі та ЗМІ.Проводятся масові арешти середнаселення.
     По всьому світу проходять акції солідарності.

більше:http://www.socialismkz.info/

Антифашизм як форма класової боротьби

2011-12-14T02:14:00.002+02:00

“Свободу народам — свободу людині!”, - однез головних гасел Української Повстанської Армії. Попри симпатії до українськихповстанців з боку ультраправих, цьому гаслу вони тривалий час не надавали переваги і лише тепер, в моментцілковитої ідеологічної кризи, вони змушені його використовувати. Адже свобода— річ небезпечна, воно слабо корелюється з національної ідеологією. Якщо дійснодати свободу народам і людині, навряд чи вони стануть будувати тоталітарнідержави та вести загарбницькі війни.

Свобода також неє річчю абстрактною. Якщо розглядати цепоняття у контексті лівої ідеології, то свобода — це усвідомленанеобхідність. Це не є свобода вбивати та грабувати. І не є свобода ринку тасвященне право власності, яке ми бачимо у сьогоднішньому суспільстві. Свободадля лівих є, перш за все, свободою від експлуатації, отже й від дискримінації,свободою кооперації та договору, взаємодопомогою. Саме остаточно звільнившисьвід капіталу, народи і люди зможуть отримати цю свободу. Проте для цього недостатньо ліквідації “процентного рабства” та заміни олігархічної та владноїеліти на національно-свідому, як це вбачають “праві антикапіталісти”. Також ми,як ліві, заперечуємо гітлерівську байку про “суспільно-корисні” шари, до якихза невідомою нам логікою відносяться і “добрі” експлуататори. Наша кінцева мета— здолання приватної власності на засоби виробництва та інституту держави, якрепресивного та вже просто не потрібного, встановлення прямої демократії,повного народовладдя.

Все велике складається з малого. Діалектика пояснює, що кількість неодмінно переходитьв якість. Тому вже зараз, в оточенні ворожого середовища, ліві приймаютьактивну участь у класовій боротьбі на боці найманих працівників. Цим можнадосягти одразу кількох цілей: вирішиту конкретну проблему і дати людям повіритиу свої сили, показати їм, що існують неавторитарні моделі організації івзаємодії, до того ж дуже ефективні. Незалежні профспілки, студентські спілки,ради і об’єднання за місцемпроживання, спільноти, виступаючі за емансипацію, проти міліцейської сваволі —ось форми активності лівих сьогодні. У ситуації, коли парламентська боротьба недозволяє відстоювати інтереси трудящих, лібертарні активісти “працють” нанизовому рівні, т.зв. grassroots.

Переконуючисьу ефективності таких методів роботи та соціальної риторики, що стає актуальноюу часи економічного спаду, праві та ультра-праві починають активноспекулювати на цих темах. Одразу ж на зміну консервативному дискурсу приходить“націонал-революційний”, з’являються апеляції до трудящих, а не тільки донаціональної еліти. Проте не варто це сприймати серйозно, це не більш якпопулізм. Замазавши зеленкою гниючу ногу, гангрену вилікувати не можливо. Таксамо як і побудувати соціально-справедливусильну національну державу. Критика націоналізму зліва направлена не тільки найого расистське коріння (тут шановним патріотам та поміркованим націоналістамне варто лякатися, це не добре і не погано, це просто науковий факт), а й найого державницьку економіку. Вище вже було згадано, що “націоналістичнийсоціалізм” є не більш ніж профанацією. Досягти розвитку національної, постійноперебуваючої у зміні, культури, можна тільки відмовившись від націоналістичноїідеологоії.

У деяких випадках глупість,у деяких злий замисел, дозволяють правим та ультра-правим казати, щоінтереси всіх українців єдині, і до того ж відмінні відінтересів інших народів. Класові антагонізми у рамках націїзручно не згадуються і вилазять на поверхню тільки тоді, коли це може стати упригоді новоявленим вождям, якіхочуть зайняти місце тієї самої еліти у “соціялістичній” національній державі.Але ж справи кажуть гучніше за слова. Іноді здається, що навіть попри нагальнупропаганду та зміну політичного курсу, ультраправі залишаються ідеологічнокристально чистими — відстоюють інтереси національної та транснаціональноїбуржуазії, пропагають людоненависництво.

Незалежний профспілковий та робітничий рух в Україні перебуває все ще тількив етапі зародження. Непідконтрольні бюрократії таолігархам об’єднання трудящих можна перелічити на пальцях. Робітничівиступи по більшій мірі відбуваються спонтанно, але існують і прикладисистематичної роботи і перемог незалежних профспілок, у яких берутьбезпосередню участь ліві антифашисти. Студентська профспілка “Пряма дія”, поприпресинг з боку влади та адміністрацій вишів, саботажу і провокацій з бокуультра-правих, домоглась скасування постанови Кабміну щодо введенняплатних послуг в університетах влітку 2009. Робітнича профспілка “Захист праці”домоглася поновлення на роботі свого незаконно звільненногоактивіста на підприємстві “METRO Cash & Carry-Ukraine” навесні 2008.Осередок на київському Житньому ринку домігся від адміністрації покращеннясоціально-побутових умов праці, а навесні 2010 масовими акціями протестудомігся скасуванняпостанови Київської Міської Ради щодо приватизації ринку. Тут відбувся актробітничої солідарності: у акціях протесту брали участь не тільки студенти з“Прямої дії” та робітники “Захисту праці” з різних підприємств, частина яких єлівими за переконаннями, а й профспілка самозайнятих Володимирського ринку.Праця останніх об’єктивно позбавлена численних гарантій (право на мінімальнуоплату, відпочинок і лікування для них недоступне), тому вони встали в однушеренгу з найманими трудівниками.

Сповнені ейфорієювід перемоги та почуттям класовоїсолідарності, праацівники відгукнулися на заклик профспілки підприємства«Нестле Вотер Кулерс Сервіс» у підмосковному Домодєдово. Профспілкапідмосковного “Нестле” зазнає утисків з боку капіталістів, адже саме їїактивність дозволяє обмежити прибутки транснаціональної корпорації. Підтриматинезнайомих товаришів 11.03.10 під київський офіс “Нестле” прийшли звичайніробітники та члени їх сімей, у тому числі матері з маленькими дітьми, частинаактивістів антифашиського руху на акції була незначною. Проте це не завадиломолодим неонацистами вчинити спробу нападу напікетувальників після заходу. Тільки випадок захистив дітей відлюдоненавистників та цепних псів буржуїв. Звісно ж вожді“нацистів-антикапіталістів” одразу почали казати про провокацію, але фактзалишається фактом. Справи кажуть гучніше за слова. Що керувало молодиками —ідеологічна ненависть до лівих чи до незалежного робітничого руху відповістиоднозначно не можна.

Буквально через кілька днівультра-праві знову показали свою людоненависницьку суть вже в іншій частині України. Львівську маніфу (маніфестацію) за рівніправа чоловіків та жінок також намагалися зірвати представники нео-нацистськихугруповань та навіть представники однієї “респектабельної” націоналістичноїпартії. Знову ж таки, що їх обурило у цьому випадку, сказати важко. Чи тобагатонаціональний склад учасниць та учасників мітингу (представники України,Польщі, Словаччини, Німеччини,Білорусі, Росії), чи то підозра у тому, що хтось з них є лівим антифашистом, чито гасло “ні насильству наджінками”. На це, прийнятне для кожної нормальної людини гасло, українські“патріоти” відповідали брудною російською лайкою. Пояснили вони свою позиціютим, що жінки, які вважають, що “кухня і мода — це не свобода”, насправдіпропагують одностатеві шлюби. Що стояло за мотивацією нацистів у цьому разі?Скерована чи усвідомлена агресія?

До цього можна додати ще кілька більш давніхвипадків. В червні 2008 проходила вже досить звичайна натой час акція з ліквідації паркану намісці незаконного будівництва. У такій громадській ініціативі,як і в багатьох інших, бралиучасть молоді “ліваки”, що не приховують своїх поглядів. Після акції на них бувскоєний напад наці-скінхедів. При цьому нападники незважали, що серед жертв нападу були як хлопці, так і дівчата; вони не соромилисявигукувати відверто расистські гасла (всі активісти було досить такислов’янської зовнішності), що, на додачу до зовнішнього вигляду, дозволилоточно ідентифікувати агресорів. Нащастя, активістам-антизабудовникам вдалосявідбитися і вийти без втрат. Після цього у громадськості, яка і не особливо-топереймалася політичними розкладами, виникло закономірне питання — що сталопричиною нападу. Люди, які не стикалися зі злочинцями з когорти неонацистів,припустили, що групку футбольних хуліганів просто найняв забудовник, вони,наче, дешевші за справжніх бандитів. Навряд чи це правда. Молоді фашисти зробили роботу цих бандитів, ворогівукраїнського народу, безплатно. Знову ж таки несвідомо проявилась притаманнанацизму (груповому нарцисизму) риса: силове подавлення будь-яких спроб низовоїсамоорганізації населення.

Інший випадок ставсяу Криму. Навесні 2009 автономними лівими групами по всійУкраїні була проведена кампанія проти міліцейської жорстокості.У Сімферополі 15 березня відбувався марш під гаслом “Міліція нас захищає, хто захиститьнас від міліції?”. Ходу було блоковано т. зв. “автономними правими”. Це ті, щоособливо полюбляють соціальнуриторику та граються в “антисистемність”. На відео добре видно, як вони кричать “Слава міліції, “Беркут”— наш щит”. Судячи з усього, знову ж таки загроза з боку самоорганізованихактивістів для адептів неонацизму здалася більшою ніж з боку “a.c.a.b.” З цьогоприводу є ще одна цікава деталь: фашизм передбачає жорстку ієрархію та сильнийрепресивний апарат держави. Тобто, на думку послідовного нациста, у тому, щокати в формі грабують і калічать людей немає нічого поганого. Погано те, що церобиться в інтересах антиукраїнської влади, це можна засуджувати. Коли ж цебуде робитися в ім’я національної еліти, то нічого поганому в цьому не буде. Незайвим буде згадати, що участь у блокуванні маршу проти міліцейського свавіллябрали і деякі “козацькі” організації Сімферополя, бійці яких були пізнішепомічені вже як бандити-найманці, що вибивали силою робітників Херсонськогомашинобудівного заводу з окупованого трудовим колективом підприємства.

Вище згадані приклади з усієї України (повірте, у світі ситуація така сама)дозволяють бачити певну тенденцію. Жодна з акцій, учасники якої стали об’єктаминападу, не позиціонувался як відверто антифашистська. Це були саме соціальні акції, організоване вираженнякласової боротьби. Тобто мибачимо, що попри певний “соціалістичний”популізм з боку послідовувачів Отто Штрасера та Адольфа Гітлера, своїмиворогами вони вважають незалежний робітничий рух, низову самоорганізацію людей.Вони можуть (іноді наївно і відверто) казати, що всьому виною конкретніантифашисти, що приймають участі у цих процесах, але це не так. Знову ж такибачимо закономірність: найактивніші учасники таких рухів — ліві. ПартіяРегіонів та БЮТ, так само як і доморощені нацики, дрейфують відправо-ліберальної риторики до ліво-центристскьої, коли це адекватно кон’юктуріполітичного ринку. Проте жодної ілюзії з приводу вираження інтересівукраїнських трудящих цими партіями будувати не варто. Те саме і з поки щомаргінальними ультра-правими. Справи кажуть гучніше за слова.

З іншого боку стаєзрозумілим, що послідовна боротьба з фашизмом є боротьбою класовою, боротьбою за свободу та людськугідність, боротьбою проти експлуатації та пригноблення. Тому мизакликаємо тебе, свідома людино, трудящий чи студент, жінка чичоловік, дитина чи батько/мати, представник різних народів та релігій, тебе,для кого важливе майбутнє людства і планети: створюй незалежнібойові профспілки, комітети самоорганізації на місцях — долучайся доантифашистскьої дії!

взято з : http://samozahist.org.ua/

Їжа - право, а не привілегія

2011-12-04T21:11:00.002+02:00

Цієї суботи в місті Рівному, в черговий раз анархісти безплатно роздавали їжу та теплий одяг безпритульним. Мета цієї акції - привернути увагу суспільсва до таких проблем, як голод, безробіття, та соціальна нерівність. В той час, коли олігархи скуповують цілі підприємства, коли кожного року, незважаючи на кризу стає все більше міл'ярдерів, величезна кількість населення позбавлена найнеобхіднішого - їжі. Кожного року зрозтання цін на продукти харчування, зменшення кількості робочих місць, урізання зарплат та соціальнх виплат викидує все більшу кількість людей на узбіччя життя.
Ми закликаємо людей до солідарності та взаємодопомоги у боротьбі за свої права.

Активісти Соціального Опору взяли участь в міжнародному турнірі "Не здавайся!"

2011-11-27T00:35:00.001+02:00

"Не здавайся!" - Міжнародний турнір по міксфайту серед антифашистів, який проводиться з 2009-го року. Перший турнір відбувся рівно через рік після вбивства Федора Філатова. Другий був присвячений Івану Хуторському і відбувся в Києві у квітні 2010 року, потім був третій турнір в Мінську. У кожному з них брало участь кілька десятків спортсменів, серед яких були як аматори, так і професіонали, на останніх двох були також дівчата.

      Рік від року рівень організації, кваліфікація спортсменів та інтерес до турніру тільки росли, що підштовхнуло організаторів до нового формату проведення змагань. Було вирішено розширити кількість міст, в яких будуть проводитися змагання, зробити відбіркові тури по всій Росії, в Україні та Білорусії. Переможці кожного з них зійдуться у фіналі.
      Наприкінці листопада 2011-го року в Києві був даний старт низці відбіркових етапів турніру, і результати проведеного заходу виправдали задумку організаторів на всі сто відсотків. Турнір зібрав близько 50 спортсменів з кількох міст України: Києва, Кривого Рогу, Дніпропетровська, Вінниці, Тернополя та Запоріжжя. Виступити приїхали також спортсмени з Росії. Рівень, який показали учасники очікувано виріс, бійці представляли такі стилі єдиноборств, як тайський бокс, джиу-джитсу, бойове самбо та інші. За напруженням пристрастей і напруженості бої нічим не поступалися професійним, і результат поєдинку міг бути найнесподіванішим. Переможці турніру отримали пам'ятні призи.
      Організаторський колектив закликає просувати тему спорту серед молодих людей і мотивувати їх до здорового способу життя, брати участь у відбіркових етапах "Не здавайся!" І допомагати в їх проведенні.

Анархізм. Що це таке?

2011-11-27T00:18:00.003+02:00

Анархія – звучить загрозливо, синонімом хаосу і руйнації.

Але насправді це означає лише життя без влади. Подібно до всіх великих ідей, загалом ідея анархії дуже проста. Ця ідея полягає в тому, що у людях проявляються їх найкращі якості, коли вони вільні від нерівності та пригноблення, співпрацюють між собою і приймають самостійні рішення.

Нерівність виникає насамперед, коли є хтось сильніший і хтось слабший – тоді хлопці б'ють дівчат, а робочі принижуються перед керівництвом.

Ми радше віримо людям, з якими ми рівні, ніж тим, в кого є можливість нас принизити чи образити. Рідко хтось цілковито вірить міліції, політикам, керівникам. Що хорошого ви можете сказати про політиків будь-якої партії? Кому не траплялося виконувати безглуздих наказів вчителів, начальства, менеджерів – всіх тих, з ким не можна сперечатися, щоб не стало гірше, всіх тих, хто керує, тому що сам нічого не хоче робити?

Люди, які самі роблять якусь роботу, правильніше можуть вирішити, як її краще робити. Люди, які живуть разом, завжди краще знають, як їм зручніше організувати своє життя.

Тим не менш, нас всіх змушують відмовитися від незалежності і свободи на користь так званої «влади», від підпорядкування якій не можна ухилитися. Побудоване в результаті такої нерівності суспільство базується на пригніченні. Велика частина людства, щоби не бідувати, змушена займатися безглуздою, виснажливою працею на користь багатої меншості.

Крім класового, економічного пригноблення, існує пригнічення, в основі якого –дискримінація за національністю, статтю, сексуальністю тощо. Адже чим більше люди роз'єднані, тим легше ними керувати, тим легше з них отримувати прибуток. Старий принцип – «розділяй і володарюй».

Насправді ж, навколишня дійсність – зовсім не порядок, це лише злегка завуальований хаос.

Ті, хто володіє економічною владою (капіталісти) або політичною владою (політики всіх мастей), всупереч їх власним твердженням, використовують цю владу виключно для власної вигоди, а не задля поліпшення добробуту суспільства.

«Соціальна держава» і її послуги на зразок жалюгідних пенсій, заангажованої низькоякісної освіти і вбивчої охорони здоров'я – це злий жарт. За найменшу послугу деруть вдесятеро приниженнями і поборами, а всі податки йдуть на зарплати хабарникам і охорону економічних інтересів еліти.

Корпоративна солідарність, ієрархічна система, відсутність відповідальності перед суспільством робить чиновників корумпованими і нікчемними, чим би вони не займалися – виписуванням штрафів чи освітою.

Демократія дає нам всього лиш видимість вибору між декількома брехливими і жадібними бовдурами. При цьому ті, у кого влада, гроші і адміністративний ресурс, залишаються недосяжними. Загроза для них виникає лише у випадку конфліктів з вертикаллю влади.

Надана споживчим капіталістичним суспільством можливість вибору цілком ілюзорна, адже його основоположний принцип – прибуток та експлуатація найманої праці.

Навіть якщо до влади приходить так звана революційна партія (як сталося в 1917році), суть справи не змінюється. Політика – це коли ви віддаєте своє життя в чужі руки. Анархістів відрізняє, від лібералів, демократів та ін. насамперед розуміння того, що формальної, юридичної рівності недостатньо, що повинні бути зруйновані матеріальні основи пригноблення.

На відміну від реформістів, які сподіваються щось змінити, пишучи слізні прохання можновладцям, або намагаючись будь-якими способами пролізти у владу самим, анархісти покладаються на пряму дію, на безпосередню участь людей у вирішенні власної долі.

На відміну від авторитарних соціалістів-сталіністів, троцькістів і т.д. анархісти вважають, що насильно, під загрозою розстрілів, людей не можна звільнити. Більшість анархістів згодні з Бакуніним, який заявляв: «Свобода без соціалізму є привілей і несправедливість. Соціалізм без свободи є рабство і злидарство ».

Різноманітні анархічні течії відрізняються головним чином тим, якими методами передбачається досягти вільного бездержавного суспільства.

Наприклад, анархо-синдикалісти вважають самоорганізацію трудящих на робочому місці головним засобом, який може перекинути державну машину.

Для анархістів-індивідуалістів таким засобом і одночасно метою є максимальне звільнення кожної людини.

Анархо-комуністи виступають за безпосередній контроль суспільства над виробництвом і споживанням, за заміщення найманої праці вільною працею та колективною власністю.

Анархія – це не хаос, а гармонійне суспільство вільних особистостей!

Вся історія людства – це історія людей, які хотіли бути вільними. Даоси і селяни-сектанти, піратські утопії і республіки рабів-утікачів, Сенько Разін і Омелян Пугачов, Паризька комуна і революція 1905 року, махновщина на Україні та анархістська Каталонія, барикади Сорбонни і сквоти Західного Берліна, екологічний рух і повстанці-Сапатисти в Мексиці, палаюча Греція й бойові профспілки в Іспанії – у всьому цьому є елементи того, що ми звемо анархізмом. Коли люди самі, не чекаючи чиєїсь допомоги, разом упорядковують своє життя. Коли робітники після фінансової кризи беруть у свої руки управління заводом. Коли городяни, не чекаючи наказів, стають на шляху фашистського маршу.

Мета анархістів – докорінне знищення будь-якого панування. Головними засобами при цьому виступають солідарність та взаємодопомога.

Солідарність – це наше природне обурення щоразу, коли ми бачимо несправедливість чи зло.

Взаємодопомога – це звичай людей збиратися разом, щоб чинити опір ворогам або протистояти загрозі, яка могла б виявитися непереборною для окремих людей.

До дня народження Нестора Махно

2011-11-18T21:19:00.008+02:00

В ніч на 7 листопада, до дня народження відомого революціонера та анархіста Нестора Івановича Махно, львівські активісти Соціального Опору прикрасили місто такими трафаретами:

Інший бік освіти - сага у двох частинах (ФОТО і ВІДЕО)

2011-09-25T16:10:00.015+03:00

22-23 вересня 2011 року в Києві проходив міжнародний студентський контр-форум “Інший бік освіти”, організований профспілкою “Пряма Дія”. Захід планувався як альтернативний до форуму європейських міністрів освіти, що проходив у столиці України в ці дні. “Ми планували багато цікавого: дискусії, семінари, арт-перформенси. Втім, наша програма зазнала суттєвих змін через ментівське свавілля“, - відзначають студенти. Зранку Окружний адміністративни суд м. Києва заборонив профспілці “Пряма Дія” проводити акції у центральній частині міста (до речі, це була єдина справа судді Пащенка К.С. на той день). Однак була подана ще одна заявка від небайдужих студентів (а не від профспілки) й до того ж на незборонену судом Софійську площу. Оскільки студенти раніше анонсували проведення заходу на Михайлівській, вони з’явились там, щоб поспілкуватись з журналістами. Однак піти звідти їм виявилось складно.

"Підполковник Онищенко віддав незаконний наказ забрати у нас звукопідсилюючу апаратуру, - повідомляють активісти. - Протидіючи грабунку серед білого дня, ми з боєм відступили на Софієвську площу, втративши чотирьох затриманими (пізніше їх було відпущено). Там, під увагою майже всіх медіа світу, майже всі поліцаї Києва не наважились продовжувати бійки. У трошки зміненому форматі, перший етап форуму все ж відбувся”. Між іншим, на ньому виступив професор університету Берклі, президент Міжнародної соціологічної асоціації Майкл Буравой. Цікаво, репресії правоохоронці мотивували в тому числі необхідністю розблокувати дорогу, хоча за повідомленнями очевидців, самі ж водії сигналили на підтримку студентів.

На наступний день анонсувалась студентська акція, спрямована, в тому числі, проти міліцейського свавілля, та поведінка поліції не змінилася. “Хоча ми мали всі законні підстави йти по незабороненій Трьохсвятительскій, поліція заблокувала нам дорогу. Коли ж ми вирішили відійти назад - за нами побіг беркут та взяв частину учасників контрфоруму у кільце, обмеживши пересування пів сотні людей на кілька годин. Коли ж ми все таки пройшли до Європейської площі і провели там мітинг, то побачили, що всі дороги у сторону вул. Інститутської, де на той час знаходився осередок зла (форум міністрів), охороняються посиленими загонами імперських штурмовиків і людей “студентсько-протестного” вигляду навіть не пускають на іншу сторону Хрещатика. Нас бояться, отже ми - сила”, - звітують активісти “Прямої Дії”.

Відзначимо, що в обидва дні студентами шляхом докладання значних зусиль все ж таки довелось здійснити заплановане - форум і демонстрацію.

"У будь-якому разі, наш контрфорум відбувся, і досить вдало. Його відвідали кілька сотень активістів з різних регіонів України, а також представники Великобританії, Німеччини, Австрії, Росії, Білорусі, Грузії”, - резюмують студентські активісти.

Джерело: “Хроніка самозахисту”

ФОТО і ВІДЕО: “Пряма Дія”

Поїздка в притулок для бездомних тварин в Тернополі

2011-09-12T01:15:00.008+03:00

      У контексті проведення екологічних акцій 8 вересня 2011 року активістами Соціального Опору був відвіданий один з притулків для собак. Учасники організації долучились до прибирання притулку та облаштування місць для нових вольєрів.
     Цими діями Соціальний Опір закликає усіх не бути байдужими до проблем тварин і підкреслює необхідність проведення подібних акцій нарівні з акціями соціального характеру.

     Слід зазначити, що більшість тварин потрапляють до притулків з вини людей (наприклад, внаслідок травмування) і нагально потребують надання відповідної допомоги та умов утримання.
     Тварини мають таке ж право на повноцінне існування, як і ми, і в наших силах допомогти їм у цьому.

1 вересня в Тернополі

2011-09-03T13:44:00.029+03:00

1-го вересня, у всесвітній День знань, ми могли почути сотні лицемірних обіцянок чиновників щодо покращення якості освіти та матеріального забезпечення освітян. Проте на потреби шкіл Тернопільщини цього року Кабінет міністрів не виділив практично жодної копійки. Вчителі і далі отримують мізерні зарплати та живуть фактично за межею бідності, що призводить до корупції у шкільній системі. До шкіл також часто ідуть працювати неадекватні люди, які не вміють ні знайти спільну мову з учнями, ні нормально навчати їх відповідним дисциплінам.

А про те, чого і якими методами навчають дітей в цих школах, можна говорити годинами. Перш за все, шкільна система вбиває дітям в голови такі негативні ідеї як принцип соціальної нерівності, непорушності приватної власності, поваги до державних експлуататорських механізмів – таких як влада, церква, патріархальна сім’я тощо. А в процесі навчання, в основному, використовуються прийоми придушення особистості дитини та перетворення її на пасивний гвинтик сучасного експлуататорського світового механізму.

З метою заклику усіх учасників освітнього процесу до боротьби за свої права активістами Соціального Опору була заблокована одна зі шкіл Тернополя. В ніч з першого на друге вересня анархісти перекрили всі входи в школу шляхом навішування на двері міцних велосипедних замків, а потім залили отвори для ключів спеціальним термо- та водостійким клеєм.

Ними ж на території навчального закладу були розклеєні листівки наступного змісту:

«Ми, анархісти, беремо на себе відповідальність за те, що на деякий час заблокували роботу даного навчального закладу. Даний вчинок ми пояснюємо тим, що ми не згідні із сучасною капіталістично-ліберальною системою освіти. Ми щиро ненавидимо кожного мажора, який купує оцінки у доведених до відчаю та зубожіння вчителів. Ми відчуваємо відразу до кожного освітянина, який прийшов працювати у школу і при цьому ненавидить дітей і не вміє з ними працювати. Ми вважаємо, що вчитель та учень повинні знаходитися в рівних умовах та користуватися рівними правами в навчальному процесі. Ми вважаємо, що комерціалізація освіти веде до її повного занепаду та деградації.

Водночас, ми розуміємо, що такий стан речей зумовлений капіталістичною системою, а вчителі та учні стають її жертвами. Тому звертаємо увагу учнів на те, що до будь-якої отриманої у школі інформації слід ставитися критично. Наш експлуататорський світ стоїть на міфах та стереотипах, впроваджених капіталістами для нашого пригноблення. Ми чітко усвідомлюємо, що дегенерація шкільної освіти веде до знищення вищої освіти.

Враховуючи вищевикладене, анархісти Тернополя закликають усіх вчителів та учнів протистояти свавіллю шкільного керівництва та чиновників . Пропонуємо учням школи створити бойову профспілку, котра б об’єднувала максимальну кількість учнів та ставила за мету організацію акцій учнівської непокори в разі несправедливого ставлення вчителів до учнів. А також, бажаємо вчителям вести активне профспілкове життя і усіляко впроваджувати принципи учительсько-учнівського шкільного самоуправління замість директорської владної горизонталі.

Боріться, свобода та справедливість починається із Вашої непокори системі!

СВОБОДА! ПОРЯДОК! АНАРХІЯ!»

Ні антинародним реформам!

2011-07-07T16:34:00.006+03:00

     Сьогодні, 7 липня у Львові активісти Соціального Опору вивісили банер з написом    "НІ АНТИНАРОДНИМ РЕФОРМАМ" Таким чином анархісти виразили протест проти неоліберальних реформ уряду, зокрема проти пенсійної реформи, Трудового кодексу та Житлового кодексу.

     Пенсійна реформа, на прийнятті якої наполягає МВФ, різко погіршить добробут більшості громадян, які змушені будуть працювати довше і отримувати меншу пенсію. Зокрема, законопроектом передбачається ввести накопичувальну пенсійну систему замість діючої солідарної, що в умовах означатиме запровадження масштабної фінансової афери за рахунок звичайних людей.
     Трудовий кодекс, який проштовхує керівник Федерації профспілок України Василь Хара разом з організаціями роботодавців, спрямований на радикальне погіршення становища найманих працівників. Роботодавець отримає можливість вводити на своєму підприємстві робочий тиждень, довший за 40 годин, а також приймати власні «нормативні акти», які замінятимуть законодавство України. Він матиме змогу вести відеоспостереження за працівниками і звільняти їх за власним бажанням. Права і повноваження профспілок буде радикально скорочено - віднині дозволяється звільнення всупереч позиції профспілки.
     Новий Житловий кодекс не лише поставить усіх мешканців багатоквартирних будників у феодальну залежність від приватних ЖЕКів – «управляючих контор» - але й передасть у власність мешканцям прогнилі труби, непрацюючі ліфти і затоплені підвали, які наразі належать державі. Держава не має наміру проводити перед цим капітальний ремонт усього цього «багатства», хоча мешканці квартир регулярно оплачують відповідні послуги в комунальних рахунках. До того ж, новий Житловий кодекс остаточно ліквідує право громадян на безкоштовне житло і полегшить процедуру виселення людей з їхнього помешкання в інтересах фірм-забудовників.
   Ми закликаємо всіх не байдужих людей, боротись за свої права та свободу, і виразити свій рішучий протест проти антинародних реформ влади, а також проти паразитів, які сидять в нас на шиях в цілому.

Соціальний Опір. Вставай і борись

2011-06-26T01:48:00.003+03:00

Львів-не місце для провокацій

2011-06-22T21:24:00.015+03:00

22 червня 2011 року у Львові місцевими та тернопільськими активістами Соціального Опору була організована та проведена акція, якою засуджувалися провокуючі дії "комуністів" та націоналістів щодо розпалювання ворожнечі між українським народом.
«Соціальний опір» притримується точки зору, що в цей день, 70-ту річницю початку війни гітлерівської Німеччини проти Радянського союзу, слід вшановувати пам'ять усіх людей, які загинули, виконавши роль розмінних монет в руках своїх тиранів.

Вивісивши в центральній частині міста банер з надписом «Львів – не місце для провокацій», анархісти показали своє негативне ставлення до обох політичних сил, які діють відверто в інтересах існуючої влади.

Також були розповсюджені листівки з наступним текстом:

Львів'яни та гості міста!

Сьогодні, 22 червня ряд організацій збирається провести провокативні дії у нашому славному Львові. Зокрема, так звана «Комуністична партія» збирається мобілізувати «комуністів» зі всієї України та країн ближнього зарубіжжя, щоб помститися «бандеро-фашистам» за події 9 травня.

Ми, революційні соціалісти, та анархісти, учасники руху «Соціальний Опір» різко засуджуємо будь-які спроби дестабілізувати ситуацію у м. Львові та зіпсувати його імідж, як міста – перлини Західної України.

Ми є противниками російських імперіалістів, які прикриваючись червоними знаменами, рвуться насаджувати свої нікому непотрібні цінності у нас на Галичині. В той же час ми не можемо погодитися з позицією українських націоналістів, котрі застосовують насильство проти звичайних робітників, яким промили мозок пропагандисти провладної червоної партії.

Ми схиляємось до думки, що організовуючи різного роду конфлікти на ідеологічному ґрунті, капіталісти, що сидять при владі, намагаються відвернути увагу пересічних українців від нагальних соціальних та економічних проблем.

Ціль правлячих класів сьогодні — розділити українське суспільство, задати виключно націоналістичний дискурс, направити соціальне невдоволення у вигідне для капіталу русло. Тема Другої світової війни, безперечно, є гострою для України, але 20 років нічого подібного не відбувалося. Людям нав’язують суперечки про історію, мову, культуру, спеціально протиставляють їх одне одному. А в цей час — як ніколи форсовано! — проводяться неоліберальні реформи, остаточно демонтується соціальна сфера, звужуються права і свободи громадян. І Партія регіонів грає в цю гру у гарній комбінації зі “Свободою”, імітуючи політичний процес.

Таким чином, закликаємо усіх свідомих людей, в яких ще залишилася власна голова на плечах та можливість адекватно сприймати ситуацію, бойкотувати різного роду провокуючі акції, та звернути свій гнів на буржуазну владу, котра розділяючи нас, тільки наживається на тому, що робочий народ воює між собою!

8 травня в Ужгороді

2011-05-29T01:15:00.002+03:00

Восьмого травня в місті Ужгороді було проведено імпровізований марш приурочений Всесвітньому Дню Боротьби з Фашизмом, за участю активістів з Ужгорода, Чопа і Києва. Було розгорнуто банер Західноукраїнської антифашистської дії, який привернув увагу пересічних громадян, після цього було обговорено перспективи розвитку та взаємодії з активістами з інших міст України, та обговорено ситуацію яка склалася в Україні з право-радикальними угрупуваннями в цілому.

Графіті пам'яті Костянтина Лункіна

2011-05-23T18:32:00.003+03:00

     22 травня 2011 року в Луцьку місцеві активісти намалювали графіті присвячене пам'яті Костянтина Лункіна, антифашиста з Рязані, вбитого неонацистами минулого року.
     23 травня 2010 року в свій День народження, коли Кості виповнилося 25 років, він зазнав жорстокого нападу неонацистів біля під'їзду свого будинку в Рязані. Під час нападу йому проломили голову каменем. Понад тиждень він перебував у стані коми в реанімації обласної клінічної лікарні м. Рязані. Друзі, знайомі і близькі Кості до кінця вірили в кращий результат. Але нажаль він помер, не приходячи до тями.

     Костя Лункін був дуже доброю і позитивною людиною, ніколи не впадав у відчай і не падав духом, в будь-який момент був готовий прийти на допомогу. Він навчався, слухав улюблену музику, малював графіті. З останніх його робіт - графіті присвячене Іванові Хуторському ... Як і будь-яка нормальна людина, Костянтин Лункін дотримувався антифашистських поглядів...
     Кілька днів назад відбувся суд над вбивцями Кості. Вироком суду неповнолітньому засудженому призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з відбуванням у виправній колонії, а другому учаснику побиття - лише 1 рік позбавлення волі умовно.

9 травня у Львові як дзеркало української політики

2011-05-13T20:18:00.001+03:00

   ЗМІ України та ближнього зарубіжжя продовжують ще довго будуть створювати сенсації навколо подробиць події, яка відбувалися у Львові 9 травня 2011 р. Очевидно, що вони викликали неабиякий резонанс і гостру реакцію. Але варто спробувати розібратися у тому, що ж таки там відбувалося, і зробити відповідні висновки.

     Почалася вся історія зі спроб внесення ВР змін до ЗУ "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років". Зокрема, регламентувалося підняття під час урочистих заходів “прапора перемоги” поряд з державним. Прогнозовано це викликало традиційний “хохлосрач” і радикальні заяви діячів різного політичного ґатунку.
     Українські націоналісти побачили у цьому загрозу національним інтересам та посягання на національну гідність. Російські націоналісти (до чого вони тут — далі) радо прийняли цю ідею, і тут справа у суто націоналістичній державній трактовці культу Перемоги. Минулою українською владою, сьогоднішньою, російською владою, українськими і російськими націоналістами Друга світова війна трактується як геополітичне протистояння, у якому виграв “російський народ-переможець” і Держава. Звісно це рідко заявляється відкрито, але риторика державної пропаганди саме така, використовуються саме націоналістичні, державницькі категорії. І тут червоний прапор фактично перетворюється на біло-чорно-золотий імперський.
     Проте для більшості очевидців і учасників тих подій це була саме боротьба з фашизмом як людоненависництвом. І відповідно перемога не “російського народу” над інородцями, а гуманізму над варварством. Сучасним елітам вкрай невигідно говорити про сутність і походження фашизму. Німецька олігархія привела до влади Гітлера, і пани Ахметов з Коломойським не дуже прагнуть про це згадувати. Проте ризик, що вони підуть шляхом Крупа і Тісена у кризовій ситуації є, і події з Днем перемоги-2011 це зайвий раз підтверджують.
Отже, ситуація на кінець квітня — початок травня така: у медіа-сфері активно нагнітається червонопрапорна істерія. До речі, цікавою виявилася одна з передач “Шустер-лайв”, де діти війни, подякувавши “регіоналам” за пенсійну реформу і пільги, порадили їм вішати “прапори перемоги” у своїх хоромах. Львівська облрада ще 6 квітня (до прийняття ВР змін до закону) заборонила вивішувати на вулицях міста червоні прапори. В соціальних мережах і блогах не припиняються навколопрапорні сварки. Російські націоналістичні партії “Родіна” (Одеса) і “Російське єдинство” (Крим) заявляють про направлення “десанту” на День перемоги у Львів. Їхні активісти мали б пройти маршем по місту, несучи у руках велетенський червоний прапор. Про ветеранів мова не йде, навряд чи старі люди захотіли б пхатися на інший кінець країни, ще й невідомо з якими наслідками. Також мова не йде про жодні ліві (хоча б номінально) політичні об’єднання.
     Провокативність таких заяв одразу очевидна. Ці політичні партії далекі від інтернаціоналізму і антифашизму. Наприклад, партія “Родіна” підтримала встановлення в Одесі пам’ятника імператриці Катерині ІІ. “Російське єдинство” тяжіє до шовінізму і чорносотенства. Скоріше, це якраз ті хрестоматійні екземпляри, для яких все ж важлива перемога “російського світу” над інородцями, а не гуманізму над варварством.
     Їхні проукраїнські однодумці не примусили чекати на відповідь, одразу ж пообіцявши не допустити цього маршу усіма можливими засобами. І у варіанті участі саме у силовому протистоянні цілком легальної партії ВО “Свобода” мало хто сумнівався. Лідери партії називають свою ідеологію соціал-націоналізмом і не дуже-то й відхрещуються від звинувачень у нацизмі, шовінізмі, розпалюванні ксенофобії.
     Львівський адміністративний суд задля недопущення провокацій буквально напередодні заборонив будь-які масові заходи 9 травня у Львові, але, схоже, це вже мало кого хвилювало.
Зіставивши інформацію різноманітних новинних сайтів, можна відновити приблизно такий хід подій у місті Лева. Вшанувати пам’ять загиблих на Марсовому полі людям не дозволила міліція (згідно рішення суду). Тоді події перенеслися до “Вічного вогню”. У той час там само збирається до тисячі прихильників ВО “Свобода”, спеціально привезених з різних частин України (на фото і відео можна опізнати членів київської організації, також були присутні „свободівські” чиновники з Тернополя). Відбуваються провокації. З декого зривають георгієвські стрічки. Аби покласти квіти, люди вимушені пройти крізь коридор агресивно налаштованих молодиків. Апогею ситуація сягає, коли натовп свободівців зустрів десяток людей з георгієвськими стрічками. Радіо Собода пише: “Почались образи на адресу один одного. Прихильники ВО «Свобода», які приїхали у Львів і з інших областей, водою облили “георгіївців”.” Українська Правда додає: “Люди з георгіївськими стрічками почали тікати, близько 100 представників "Свободи" кинулися за ними. У відповідь один з втікачів відкрив стрілянину гумою по переслідувачам. Один з прихильників "Свободи" отримав поранення в ногу. Після цього представники "Свободи" наздогнали стріляючого у них і його товаришів, закидали їх камінням і побили, розбивши їм голови”. Від каміння постраждав і кореспондент агентства „Українські новини”.
     Усі здогадки „соціал-націоналісти” тлумачили на свою користь. Людину, що вистрілила з травматичної зброї у активіста “Свободи”, потерпілий одразу ж назвав “комуністом” (до речі, ніяких лівих, навіть формально, знову ж таки у цей день помічено не було). Потім депутат облради Юрій Михильчишин, що брав участь у бійках в цей день, вже називає його “приїжджим провокатором”. Пізніше виявляється, що це місцевий житель. У тому ж інтев’ю Михальчишин також не може сказати “был ли мальчик”, тобто партія “Родіна” й інші.
     “Свобода” попереджала, що приїде півтори тисячі „бойовиків”. Звісно, що очікувати таку кількість людей було марно. І всі це розуміли з самого початку, але істерію нагнітали все одно. Можна з упевненістю сказати про кільканадцять людей, що таки розгорнули біля вічного вогню величезний червоний прапор, але на „масовий десант”, про який ішла мова, це явно не схоже. Кількість людей, що приїхали до Львова, не називають також і представники “Родіни” і “Російського єдинства”.
     Абсолютна більшість людей, які давали коментарі телевізійникам, є місцевими. Це перш за все місцеві ветерани, яким заважали вшанувати пам’ять загиблих товаришів, і родичі загиблих, звичайні львів’яни, що вважають прийнятним у такий день покладати квіти до вічного вогню. Був помічений також і російський дипломат, у якого відібрали вінок, але на натовп “боксерів з Криму” він також мало схожий.
     В руках у ветеранів і інших людей, що йшли покладати квіти, не було помічено червоних прапорів (можливо, поодинокі виключення).
     Також молоді націоналісти (українські) нападали на маршрутки, у яких їхали люди літнього віку з онуками. Важко сплутати львівські рейсові маршрутки з "шістьома автобусами з Криму і Одеси”. Схоже, свою злість молодики зривали таки на співвітчизниках. Невідомо, чи усвідомлювали вони це в той момент.
     Львівські “автономні націоналісти” (колишні скінхеди-неонацисти) на своєму сайті розмістили інформацією, згідно з якою “Після сутичок на Пагорбі Слави та на Марсовому полі, націоналісти рушили в центр, де при зустрічі із комуністами показали їм “Хто у Львові господар”... В центрі міста перед міською радою було показово спалено відібрані прапори у комуністів, які вони боягузливо та швидко віддали, після того, як міліція їх перестала оберігати…”
У ході сутичок і бійок використовувалися димові шашки, каміння, скляні пляшки тощо. Міліцією затримано за день нікого не було, тільки людина, що вистрілила з травматичної зброї.
На наступний день під тиском фракції “Свободи” у Львівський облраді у відставку пішов губернатор Михайло Цимбалюк.
     Одні націоналісти не змоги (а скоріше, навіть не планували) привезти до Львову своїх прибічників, однак іншим (“Свобода”) це вдалося. Підлітки-футбольні фанати (за участю депутатів обласних та міських рад) забезпечили гарну картинку для ЗМІ. Тепер можна і далі лякати одних людей навіженими “бандерлогами”, а інших - “бандитами з Криму” (хоча останніх таки зафільмувати не вдалось).
     У центрі подій опинялися і телекамери російських каналів, що зазняли відповідні сюжети. Взагалі складається враження, що все це робилося задля російських телекамер. Скоро у РФ президентські вибори і показати, як в Україні нападають на консула було б дуже вигідно.
     Якщо ж оцінювати ситуацію взагалі, то очевидно, що провокація готувалася заздалегідь. Партії регіонів потрібно пугало для електорату, і “Свобода” для цього підходить якнайкраще. Щоб її активувати, потрібно просто показати “червону ганчірку”, такий собі каламбур. Янукович заявив, що дасть гідну відсіч усім, хто вноситиме розбрат в українське суспільство. Але мав на увазі зовсім протилежне. І “Свобода” — єдина сила, котра розкручується в усіх ток-шоу як опозиційна — вкотре виправдала його сподівання.
     Ціль правлячих класів сьогодні — розділити українське суспільство, задати виключно націоналістичний дискурс, направити соціальне невдоволення у вигідне для капіталу русло. Тема Другої світової війни, безперечно, є гострою для України, але 20 років нічого подібного не відбувалося. Людям нав’язують суперечки про історію, мову, культуру, спеціально протиставляють їх одне одному. А в цей час — як ніколи форсовано! — проводяться неоліберальні реформи, остаточно демонтується соціальна сфера, звужуються права і свободи громадян. І Партія регіонів грає в цю гру у гарній комбінації зі “Свободою”, імітуючи політичний процес.
     Якщо для ПР настільки важливе радянське минуле, то чому на зміну радянському Кодексу законів про працю вони активно просувають новий антиробітничий Трудовий кодекс? Навіщо замість радянського Житлового кодексу, пропонують такий, що позбавляє гуртожитка за невиплату і узаконює виселення із „застарілого” фонду? Навіщо ліквідуються радянські стандарти безкоштовної освіти?
     Справді вирішити свої проблеми і здобуте справедливе суспільство український народ зможе лише тоді, коли сформує класовий порядок денний. Коли питання ідентичностей і історії не будуть затьмарювати сьогоднішніх нагальних проблем. А поки що можемо лише спостерігати за гарно зрежисованими спектаклями, як у Львові 9 травня.
Ілля Власюк, активіст незалежної студентської профспілки "Пряма дія"

Джерело: unian.net

Першотравневий марш проти капіталізму в Хмельницькому

2011-05-03T23:29:00.014+03:00

     1 травня, в День всесвітньої солідарності трудящих, соціальними активістами Західної України в місті Хмельницькому був організований ряд акцій під загальною назвою «Дай владі посвистіти».
     В цей день в місто, що носить ім’я відомого козацького отамана, з’їхалися молоді люди із Львова, Тернополя, Ужгорода, Рівного, Луцька, Вінниці, Черкас, Чернівців, Кам’янця-Подільського та Києва. Наперед було обумовлено, що порядок денний включатиме проведення наступних заходів: маршу під назвою «Молодь проти капіталізму», різноманітних практикумів та обговорень, юридичних консультацій, а також панк-концерту, котрий повинен розпочатися ввечері.
     Марш розпочався о 15 годині. Колона складалася приблизно із 60 чоловік. Активісти несли транспаранти з надписами: «Молодь, Спорт, Революція!», «На твоєму мовчанні вони заробляють!», «Капіталізм на звалище історії», «Підвищуйте зарплати, а не ціни!», а також банери Соціального Опору (мережа лівих активістів, яка виступила одним із організаторів Першотравня) та Західноукраїнської антифашистської дії. Дуже шумно і привертаючи увагу пересічних хмельничан, колона рухалася вулицями міста.
     Маршируючи, активісти вигукували такі гасла як «Свобода, рівність, глобальна солідарність!», «Ні фашизму, ні капіталізму!», «Освіта не товар, універ не базар!», «Суденти всього світу за вільну освіту!», «Мир націям, війна корпораціям!», «Бунтуй, кохай, права не віддавай!», «Солідарність – наша зброя!», «Революція в наших руках!», «Спорт, молодь, революція!», «Їж багатих!» тощо.        Марш закінчився імпровізованим мітингом, під час якого усі бажаючі могли виступити із промовами перед людьми, що спостерігали за маршем.
     Цікаво відмітити факт, що за дійством постійно спостерігали місцеві футбольні хулігани, які зазвичай дотримуються правих політичних поглядів. Вони посилено фотографували учасників акції. Проте, відкидаючи різноманітні субкультурні стереотипи, ліві активісти запропонували цим хлопцям вступити в діалог і пояснити свою позицію, а також приєднатися до них в протесті проти соціальної несправедливості. Проте дане запрошення правими було проігнороване.
     Наступне місце у порядку денному займали семінари, що пройшли у культурному центрі. Отож, скуштувавши гарячого чаю, усі бажаючі мали можливість послухати інформацію про діяльність соціальних активістів з різноманітних регіонів України. При цьому виникла дискусія про цілі та методи діяльності активістських мереж. Після цього юристом Соціального Опору була прочитана лекція про методи спілкування з міліціонерами під час затримання, про права та обов’язки учасників слідчих дій та було надано чимало корисних порад усім, хто задавав питання. Заключним етапом цієї частини Першотравня стала дискусія на тему гендерної нерівності в аспекті класової боротьби. Так були розглянуті теми боротьби жінок із кухонним рабством, безвідповідальності основних соціальних агентів, таких як Держава, Суспільство та Роботодавець, перед пересічними громадянами, було піддано конструктивній критиці інститут обов’язкової моногамної сім’ї, піднято питання ставлення батьків до дітей як до своєї власності. Підсумком даної дискусії стало виокремлення певних шляхів подолання висвітлених проблем.
     Під вечір розпочалався сам концерт. З впевненістю можна сказати, що цей захід видався найбільш насиченим різноманітними подіями. Хотілося б відмітити дух братерства та єдності, який панував на концерті. Усі відвідувачі були з хорошим настроєм та активно підтримували виступаючі гурти. Десь на середині концерту пішли чутки, що на концерт готується напад, а під клубом зібрався натовп незрозумілих людей, скоріше за все місцевих неонацистів. З метою запобігти нападу, ініціативною групою був здійснений превентивний удар по противнику. В ході сутички з’ясувалося, що нацисти були озброєні камінням та «розочками» із розбитих пляшок. Проте це їм не допомогло, і через не повну хвилину сутички вони в паніці покинули поле бою та більше нікого не турбували в цей день.
     По закінченні концерту усі спокійно розійшлися в потрібних напрямках із почуттям задоволення від того, що в цей день ми показали владі та капіталістам, що в Україні уже з"являється нова генерація молоді, яка не бажає миритися із існуючим станом речей.

Київська ліва молодь провела Першотравень-2011

2011-05-03T13:06:00.006+03:00

У Києві відбувся першотравневий “Марш колективної дії”, зібравши, за даними усіх ЗМІ, близько 500 представників лівої молоді та незалежних профспілок. Біля метро “Арсенальна” вишикувались “студентський блок” (профспілка “Пряма Дія”), анархісти, “Феміністична офензива”, “Організація марксистів”, незалежна профспілка “Захист Праці”. Як повідомляють організатори, метою заходу було продемонструвати готовність до спротиву хвилі неоліберальних реформ. Серед гасел - “Капіталізм? Це ми вже проходили”, “Новий ЖитлОвий - вельми ху…ий”, “Долой наё*ный труд”, “Досить мовчати - час повставати”.
Центральний банер “Справжня революція ще попереду” був стилізований під арабську в’язь на знак солідарності з нещодавньою хвилею повстань. Учасники акції упевнені, що зміна влади, яка відбувалась в Україні не призвели до кардинальних зрушень. Мета протестувальників - українська, а потім всесвітня соціальна революція.
Видовищ вистачало майже на всьому відрізку рекордно-довгого маршруту.

Динамічності додавав духовий оркестр. Марш розпочався з виконання “Інтернаціоналу”; біля Адміністрації Президента звучала знайома для Гаранта пісня “Гоп-стоп”; а спускаючись до пам’ятника Івану Франку одночасно з піротехнікою “запалав” партизанський гімн “Бела Чао”.

Окрім цього, візуальних ефектів додали невідомі неонацисти. Майже на початку маршруту в колону полетіли кілька димових шашок, які майже одразу були “повернуті” в зворотній бік. За збігом обставин, у колоні знаходилось чимало молодих матерів. Антифашистів, які побігли до провокаторів, міліція грубо зупинила і лише завдяки увазі преси вдалось уникнути затримань. Оскільки колона не була дезорганізована, вона продовжила рух.

Всі на Першотравень

2011-04-22T02:07:00.000+03:00

"СВОБОДУ ДЕНИСУ СОЛОПОВУ"

2011-04-07T14:04:00.013+03:00

    5 квітня 2011 року у Львові активісти Соціального Опору виразили свою солідарність з політв'язем Денисом Солоповом, вивісивши на одному з мостів банер з написом "СВОБОДУ ДЕНИСУ СОЛОПОВУ"

       Нагадуємо, що Денис Солопов, один з учасників акції проти вирубки лісу і свавілля місцевої влади, котра пройшла 28 липня 2010 року біля Хімкінськой міської адміністрації в Московській області, був затриманий в Києві співробітниками кримінального розшуку.
Затримання відбулось 2 березня 2011 року біля Київської міграційної служби, коли влада України відмовила Денисові в наданні статуса біженця, і він збирався оскаржувати це рішення в суді.
4 березня 2011 року Соломенский суд міста Києва виніс ухвалу про попередній арешт Дениса Солопова на 40 діб.
      Кілька місяців тому УВКБ ООН офіційно визнало Дениса Солопова політичним біженцем, тому на даний момент він має статус людини, яка знаходиться під захистом ООН. Його можлива екстрадиція з України до Росії на вимогу російських слідчих органів буде грубим порушенням міжнародних правових норм.

Підбірка стікерів

2011-03-28T20:49:00.009+03:00

Міжнародний день боротьби з поліцейським свавіллям

2011-03-18T01:04:00.091+02:00

15 березня світова спільнота святкує Міжнародний день боротьби проти поліцейської жорстокості. Не залишились осторонь від цієї події й українські анархісти та антифашисти. В різних містах пройшли акції приурочені до цієї дати. В Києві пройшов мітинг, на якому близько 50 учасників виразили свою підтримку політв'язню Олександру Володарському, котрий несправедливо засуджений на рік обмеження волі. Учасники тримали в руках плакати та баннери «Володарского на волю», «Я мент – не аргумент», «Хліба і волі», «Мирний протест – не хуліганство» та інші. Звучали гасла «Володарского на волю», «Саша нужен на свободе», «Свобода, рівність, глобальна солідарність».

Також різні акції пройшли у Львові, в Ужгороді, Хмельницькому, Черкасах, Кривому Розі, Харкові, Запоріжжі, Сімферополі... Активісти малювали графіті, трафарети, клеїли постери, вивішували банери, роздавали листівки...
Львів:

Харків:

Кривий Ріг:

Черкаси:

Запоріжжя:

Сімферополь:

На стінах Ужгорода

2011-03-01T00:29:00.003+02:00

Вони не дають нам жити, ми не дамо їм правити

2011-02-09T00:15:00.002+02:00

Сьогодні 8 лютого близько п"ятої години ранку на одному з мостів у Львові, активісти Соціального Опору вивісили банер з написом "вони не дають нам жити, ми не дамо їм правити". Цією акцією ми хочемо показати що зажрані буржуї не зможуть сидіти вічно на плечах народу, і не далеко той час, коли кожен пригноблений, неважливо хто, студент, робочий, безробітний, всі на кому наживають капітал ці паразити, це зрозуміє і встане на захист своїх прав та свободи...

19.01.2011 пам"яті Станіслава Маркелова і Анастасії Бабурової

2011-02-06T19:40:00.000+02:00

Антифашистський марш та мітинг у Вінниці.

2011-02-06T19:11:00.001+02:00

15 січня 2011 року у Вінниці пройшов антифашистський марш і мітинг в знак пам'яті загиблих антифашистів. Колона приблизною кількістю в 35 чоловік пройшла через центр міста, роздавалися листівки. Після маршу був мітинг, на якому обговорювали проблему неонацизму у наш час. У акції брали участь: Організація Марксистів, "Соціальній Опір", і об'єднані антифашисти Вінниці.

У Львові була проведена графіті-акція в підтримку арештованих білоруських анархістів.

2011-02-06T19:01:00.003+02:00

В суботу 11 грудня 2010 року (в рамках Днів Солідарності з білоруськими анархістами і соціальними активістами 10-13 грудня) львівські учасники антифашистського руху Соціальний Опір провели графіті-акцію на одній з головних стін міста, в підтримку репресованих.

07.11.2010. графіті до дня народження Нестора Махно у Львові.

2011-02-06T18:46:00.003+02:00

Графіті "Разом проти нацизму" у Львові

2011-02-06T18:04:00.002+02:00

Як відомо одним із складових принципів анархізму є глобальна солідарність.
31 жовтня активісти руху "Соціальний Опір" та антифашисти з Криму вирішили проявити її намалювавши спільне графіті.

30.10 .2010. Альтернативна "виборча агітація"

2011-02-06T18:01:00.001+02:00

12.10.2010. Львів: на студентський протест вийшло 7 тисяч осіб.

2011-02-06T17:53:00.005+02:00

Близько 7 тисяч студентів вийшли на вулиці Львова з вимогою скасувати постанову №796. Біля обласної адміністрації відбувся мітинг, після якого кілька осіб кинули в бік установи димову шашку, яйця, помідори, пластикові пляшки. Одну шибку було вибито. Міліція припинила незаконні дії і захід продовжився. Ніхто не постраждав. Роздавались листівки та свіжий номер газети студентської профспілки “Пряма Дія”. Жодної партійної символіки на акції не було. Тим часом надійшла інформація, що Кабмін здає “останні рубежі” - скасовано оплату за консультації та відпрацювання лабораторних та практичних робіт у вузах.

Акція протесту проти введення "додаткових платних послуг" у ВНЗ

2011-02-06T17:48:00.001+02:00

12 жовтня, в день всеукраїнських акцій протесту студентів проти урядової постанови № 796, тернопільські ліві студентські активісти висловили солідарність із товаришами, вивісивши банер з текстом "Освіта - це право, а не привілея" біля одного з корпусів Політехнічного університету.
Також у всіх основних ВУЗах Тернополя були розповсюджені листівки з описом злочинних та антистудентських вчинків влади.

СВОБОДУ ХІМКІНСЬКИМ ЗАРУЧНИКАМ!

2011-02-06T17:46:00.003+02:00

5 жовтня 2010 року тернопільськими лівими активістами була проведена акція солідарності із захистниками Хімкінського лісу. Близько 15.00 був вивішаний банер з портретами незаконно арештованих громадських діячів і екологів (Олексія Гаскарова та Максима Солопова) і написом: "Свободу жертвам репресій!" Після цього учасники акції роздавали прохожим інформаційні листівки з повідомленням про незаконні дії хімкінської влади та закликом негайного звільнення заручників.
СВОБОДУ ЖЕРТВАМ ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ!!!

Відео з акції солідарності із хімкінськими партизанами

2011-02-06T17:42:00.000+02:00

Акція солідарності із затриманими захисниками Хімкінського лісу в Тернополі.

2011-02-06T16:52:00.002+02:00

      19 вересня о 15 годині біля пам'ятника Данилу Галицькому в місті Тернополі відбулася акція солідарності із затриманими захисниками хімкінського лісу. Дана акція пройшла у формі мітингу, на якому були присутні антифашисти та анархісти зі Львова, Тернополя та Луцька. В ході мітингу активістами були використані наступні гасла: "Солідарність наша зброя!", "Свободу Хімкінським партизанам!", "Садіть ліс, а не активістів", "Свобода, рівність, глобальна солідарність!", "Ні, поліцейській державі!", "Держава - ворог народу". протягом усього мітингу, людям, що проходили повз, роздавалися листівки.
      Виступаючі поділилися з присутніми відомою їм інформацією про стан затриманих та жорстокість, яку проти них виявляє кремлівська влада. Також були підняті питання арешту білоруських анархістів, та виголошені вимоги їх негайного звільнення. також лунали заклики нищити існуючий світовий лад та будувати анархічне суспільство, що викликало реакцію присутніх міліціонерів та чиновників.
      Так, один із товстопузих бюрократів, що спостерігав за мітингом називав присутніх сепаратистами, оскільки на одному із банерів був надпис "ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА антифашистська дія". На думку цього неадеквата, анархісти хочуть розділити Україну, а фінансують їх російські спецслужби :-)
Потім підійшов ще один чиновник, і не стримуючи свого поганого виховання заявив буквально наступне: "добре, шо ті москалі там погоріли! Ше би най курва там всі потопилися!". Щоб уникнути подальших провокацій і екскалації конфліктної ситуації, цей діяч був видалений мєнтами з місця мітингу.
      За наслідками побаченого можна зробити висновок, що закоренілим буржуазним націоналістам, яким без сумніву ці люди являються, начхати на людське горе, на те, що москвичі ледь не місяць дихали чадним газом, а не повітрям, на те, що безневинних хлопців тримають в ментівських катівнях. Та й загалом їх влаштовує теперішній стан речей в Україні.
Мітингу передував несанкціонований владою невеликий марш. Анархістами використовувалися піротехнічні засоби, зокрема фаєра та димові шашки, що привертало увагу багатьох людей.

АНАРХІСТИ ТА АНТИФАШИСТИ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ ВИМАГАЮТЬ НЕГАЙНОГО ЗВІЛЬНЕННЯ УСІХ ПОЛІТИЧНИХ В'ЯЗНІВ!

Акція солідарності із затриманими захисниками Хімкінського лісу у Львові.

2011-02-06T16:49:00.002+02:00

18 вересня 2010 року у Львові перед консульством Російської Федерації була проведена акція солідарності із затриманими захисниками хімкінського лісу. Був вивішений банер з написом "свободу Солопову і Гаскарову". Таким чином активісти Соціального Опору виразили свою солідарність з захисниками хімкінського лісу.

Акція солідарності зі страйкуючими працівниками Полтавського гірничо-збагачувального комбінату (м. Комсомольськ) у Львові.

2011-02-06T16:34:00.004+02:00

13 серпня 2010 р. у Львові, лівими активістами була проведена акція солідарності зі страйкуючими працівниками Полтавського гірничо-збагачувального комбінату (м. Комсомольськ). Перед банком «Фінанси і кредит» (вул.Хотинська,2) анархістами був розгорнутий банер з надписом «Львівяни солідарні з трудящими Комсомольська», запалені димові шашки, з метою привернутиувагу мешканців міста, а також розклеєні листівки прямо на вітрину працюючого банку.
Кілька хвилин лунали гасла: «Жеваго нажився на трудящих!», «Фінанси і кредит” - компанія-бандит!»; «Львівяни солідарні з трудящими Комсомольська!»; «Смерть капіталізму!». Львівські активісти так прокоментували свої дії:

“Ми не повинні бути пригноблені ярмом капіталізму, тому кожне посягання на наші свободи з боку держави, буржуїв та їх посіпак, має супроводжуватись акціями протесту та непокори!

Висловлюємо щире захоплення відвагою трудящих ПГЗК, які не побоялися вголос заявити знахабнілому експлуататору своє невдоволення”.

Акція солідарності з страйкуючими працівниками Комсомольського гірничо-збагачувального комбінату в Тернополі.

2011-02-06T16:21:00.006+02:00

9 серпня 2010 року тернопільськими лівими активістами була проведена акція солідарності з страйкуючими працівниками Комсомольського гірничо-збагачувального комбінату. Так, анархістами був вивішений банер з надписом «Тернополяни солідарні з трудящими комсомольська!», на фоні банера була запалена димова шашка з метою привернути увагу мешканців міста до банера. Простоявши кілька хвилин коло банера з прапором анархо-синдикалістів, хлопці успішно покинули місце проведення акції.

Наступним етапом цієї акції була імпровізована «атака» на банк, що належить власнику комбінату, на якому страйкують працівники, депутату-мільйонеру, Живаго. Головне відділення банку «Фінанси та кредит» було обклеєне листівками наступного змісту:

Банк «Фінанси і кредит» входить до однойменної фінансово-промислової групи депутата-міліардера Костянтина Живаго. Він же власник Полтавського гірничо-збагачувального комбінату (м. Комсомольск), де чиняться репресії проти робітників, які повстали за гідне життя.

Олігарх позбавив робітників права пільгового виходу на пенсію.

Встановлення надвисоких нормативів виробітку призвело до численних аварій. Зарплата не збільшувалась роки, а сам Живаго цього року збільшив прибуток разів у порівнянні з минулорічним періодом. Це викликало обурення робітників, що згодом переросло в «італійський страйк» - самовільне зниження норм виробітку.

У відповідь власник посилив тиск, «оптимізувавши» техніку безпеки – водіями завантажених залізною рудою авто дозволили здійснювати обгін і «порадили» рухатись зі швидкістю не менш 32 км/г. Усе це посилює небезпечність виробництва. Замість матеріального стимулювання, працівників змушують ризикувати життям заради прибутків капіталістів!

Ми підтримуємо робітників і визнаємо за ними право застосувати будь-які ефективні методи дпя досягнення вимог:

1) підвищення зарплати в 2 рази;

2) зменшення норм виробітку до реалістичного рівня;

3) повернення «першого списку шкідливості».

Хай їхньому прикладу слідують всі, хто стикаються зі свавіллям на роботі! Хай кожна цинічна спроба капіталістів вберегти незаконні привілеї наближає крах їхньому пануванню!

Будь-яка підтримка монстру під злочином проти усіх людей.найманої праці?

А також в приміщення банку було кинуті лампи наповнені фарбою.

Тернопільські анархісти закликають усіх свідомих людей до невпинної боротьби за свої права! Ми не повинні бути пригноблені ярмом капіталізму, тому кожне посягання на наші свободи зі сторони держави, буржуїв та їхніх посіпак, повинно супроводжуватися акціями протесту та непокори!

Висловлюємо щире захоплення відвагою трудящих Комсомольського гірничо-збагачувального комбінату, які не побоялися вголос заявити знахабнілому експлуататору своє незадоволення.

Слава страйкарям Комсомольська!

Акція протесту в Тернополі, проти підвищення ціни за газ для населення.

2011-02-06T16:15:00.001+02:00

22 липня в Тернополі пройшла акція протесту проти підвищення цінина газ для населення. В ній також прийняли участь місцеві анархісти, які висловили свою солідарність з невдоволеним народом.
http://vn.20minut.ua/news/10180607

Продовження акції проти авторитарної держави

2011-02-06T16:08:00.001+02:00

5 липня лівими студентськими активістами Тернополя, а також товаришами з Києва та Львова був проведений мітинг проти встановлення авторитарної держави. Протестувальники виступали проти введення електронних студентських квитків, обмеження свободи масових зібрань та черговий раз висловили свою солідарність з захисниками парку Горького в Харкові.
В ході мітингу лунали лозунги: "Свобода, рівність, студентська солідарність", "Україна не концтабір! Студенти не раби!", "Ні поліцейській державі!", "Тернопіль - Харків назавжди солідарні!", "Держава - ворог народу!".

Акція проти обмеження базових громадянських прав

2011-02-06T16:05:00.003+02:00

      8 червня на День Конститції в Тернополі місцевими лівими студентськими активістами було проведено акцію проти обмеження базових громадянських прав - на мирні зібрання та на приватність. Акція не була попередньо узгоджена з владою, що в принципі не суперечить конституційній ст.39. Також на акції було заявлено солідарність з захисниками парку Горького в Харкові, який місцева влада разом з бандитами намагається знищити. Нажаль акція не пройшла безперешкодно. Що, до речі, ілюструє ті неприємні зміни, які відбуваються в країні. Працівники міліції, незважаючи на передбачене Констиуцією право на мирні збори, перешкодили подальшому проведенню акції.

      Та це не відбило бажання в активістів продовжувати діяти відстоюючи свої та суспільства гідність та інтереси. На акції розповсюджували таку листівку:
Черговий раз влада підкреслює тоталітарну та антинародну сутність

На цей раз чиновники хочуть позбавити громадян права на мирні збори. Так, згідно із законопроектом №2450, встановлюється 4-денний термін повідомлення про зібрання (сьогодні згідно Конституції України конкретний термін не встановлено), що унеможливить у багатьох випадках реагування громадськості на важливі події суспільного значення. Запроваджене у проекті поняття «спонтанне мирне зібрання» визначене настільки нечітко, що сприятиме багатократному повторенню інцидентів, подібних до подій у харківському парку Горького, коли громадські активісти намагались протистояти вирубуванню дерев.

Tаким чином буржуазна антинародна влада хоче убезпечити себевід акцій протесту незадоволеного існуючим станом речей населення. Ще однією “прогресивною” ідеєю влади, а якщо точніше, то Міністерства освіти, є запровадження електронних студентських квитків (ЕСК), що стануть базою даних на студента і замінять собою платіжні квитки, на які студентам нараховується стипендія.

З метою координації роботи ЕСК буде створений Інформаційний центр, куди буде стікатися інформація про те куди купляв залізничні квитки власник ЕСК, яку суму грошей він знімав з цього квитка. Таке нововведення порушуватиме наші права на конфіденційність, приватне життя та свободу пересування. Міністр Д. Табачник вже не раз демонстрував нам свої авторитарно-фашистські замашки, але тепер він остаточно перегинає палицю, намагаючись у кращих традиціях нацизму перетворити Україну на підконтрольний йому фашистський концтабір.

Ми не повинні цього допустити!

Спи спокійно, Костя...

2011-02-06T16:02:00.004+02:00

       31 травня, помер антифашист Костянтин Лункін. 23 травня   в свій День народження, коли Кості виповнилося 25 років, він зазнав жорстокого нападу неонацистів біля під'їзду свого будинку в Рязані. Під час нападу йому проломили голову каменем. Понад тиждень він перебував у стані коми в реанімації обласної клінічної лікарні м. Рязані. Друзі, знайомі і близькі Кості до кінця вірили в кращий результат. Але нажаль він помер, не приходячи до тями.

     Антифашисти Тернополя та Львова висловлюють щирі співчуття родині та друзям загиблого.

8 травня на Західній Україні

2011-02-06T15:59:00.002+02:00

Сьогодні, 8-го травня - день, коли весь світ святкує Міжнародний день перемоги над фашизмом. Україна теж пам'ятає цю дату.Пройшли акції вшанування героїв у багатьох містах західної України. Одним з таких став Львів. Активісти антифашистської дії зібрались біля пам'ятника політв’язням, жертвам фашистських в’язниць: українцям, полякам, євреям. Цей монумент було встановлено біля тюрми, в якій протягом всієї війни катували і вбивали жителів цієї території, спочатку червоні комісари в 39-41 роках, а потім і гітлерівські фашисти 41-44.
Весь день йшла справжня злива. Проте саме перед початком акції дощ перестав лити. Здавалося наче сили природи також хотіли вшанувати пам’ять загиблих. Перед пам’ятником було викладено три стріли зі свічок як символ глобальної солідарності у боротьбі з ксенофобією та тоталітаризмом.

     Адже не є секретом те що фашизм не подоланий. Він не був подоланий навіть в 1945 році. Задля досягнення своїх економічних інтересів країни-переможці залишили при владі фашистський режим Франко в Іспанії та Салазара в Португалії тощо. Вони переділили між собою континент, а пізніше і більшість земної кулі для реалізації своєї імперської політики. “Денацифікація” переважно була лише фарсом та грою, що прикривала той факт, що на більшості чиновницьких посадах в Німеччині залишились нещодавні нацисти.
Але головне, що ми хочемо сказати, це те, що війна з фашизмом триває і надалі, вона не закінчилася і проходить на вулицях наших міст, через наші долі і життя. Ми поховали не одного друга та соратника, які загинули в протистоянні з сучасними наці. 16 травня буде пів року з дня вбивства нашого друга та товариша Івана Хуторського. Його застрелили у власному під’їзді неонацисти. Ось список вбитих антифашистів за останні 5 років:
Миколай Гіренко (2004, Петербург), Тімур Качарава (2005, Петербург), Олександр Рюхін (2006, Москва), Станіслав Корепанов (2007, Іжевськ), Ілля Бородаєнко (2007, Находка, вбитий під Ангарськом), Олексій Крилов (2008, Москва), Федір Філатов (2008, Москва), Станіслав Маркелов и Анастасія Бабурова (2009, Москва), Ілля Джапарідзе (2009, Москва), Іван Хуторський (2009, Москва).
     Боротьба з нацизмом це справа всього суспільства. Розраховувати на державу та правоохоронні органи не приходиться. Для них нацизм в Україні не існує, адже не зареєстровано жодну партію чи організацію, що відкрито говорила б про свої ультраправі політичні погляди. Для того щоб вбивати іноземців, людей альтернативного способу життя та антифашистів не потрібно мати папірчик про державну реєстрацію. Саме тому зараз основною силою в боротьбі проти нацизму є молоді антифашисти.
     Святкування “Дня Перемоги” давно вже перетворилися на черговий щорічний ритуал. А тому ми звертаємося до вас, ми вимагаємо, не бути байдужим обивателем котрий згадує своїх предків, але не думає про те що це за війна була, ким спричинена і проти кого. Нацизм це не жахливе завтра, це також і, хоч в набагато менших розмірах, сьогодення. А тому ми не можемо бути байдужими, ми не можемо мовчати, ми не можемо закривати очі на нацистські марші в нашому місті, на нацистську символіку, нацистську пропаганду на наших стінах, нацистські жарти з уст знайомих і незнайомих людей. Це не жарти. Фашизм продовжує вчиняти свої злочини, фашисти знову рвуться до влади, в місті, регіоні, на вулиці чи в інтернеті. А тому ми маємо чинити спротив і діяти

В Ужгороді молодь садила дерева

2011-02-06T15:57:00.001+02:00

В суботу, 27 березня, в Ужгороді відбулася акція по озелененню міста.
Близько п'ятнадцяти представників активної молоді Ужгорода зібралось цього суботнього ранку для того, щоб висадити саджанці берез в "спальному" районі Ужгорода. Незважаючи на непогоду (майже весь ранок падав дощ), було посаджено близько сотні дерев.

Конференція з питань протистояння расизму та ксенофобії

2011-02-06T15:54:00.002+02:00

      21 березня в м. Києві пройшла всеукраїнська конференція, де обговорювалися питання вироблення спільної стратегії щодо протистоянню таким негативним явищам як расизм та ксенофобія. На цьому заході були присутні як представники позасистемного антифашистського руху (автономні антифашисти з Львова, Тернополя, Харкова, Дніпропетровська, Одеси, Чернігова, Києва, Сімферополя та ін. міст), так і "системні антифашисти", тобто люди із офіційних правозахисних організацій, а також посадова особа з УЄФА.
      Формат конференції передбачав доповідь про найактивніші та найнебезпечніші ультраправі організації, їхні особливості та діяльність, потім слідували виступи представників регіонів, які розповідали про прояви расизму та ксенофобії у своїх містах, висвітлювали питання активності правих організації і свої бачення подолання обговорюваної проблеми. По закінченню вищезгаданих заходів розпочалися секційні засідання.

       Одна із секцій обговорювала причини та фактори посилення ксенофобських настроїв в Україні та державну політику в сфері протидії расизму та ксенофобії, а інша, до діяльності якої приєдналася більшість людей - протистояння поширенню ксенофобських настроїв у молодіжному середовищі, зокрема були підняті питання субкультур, як інструменту антифашистів, антифашизму в музичному середовищі та протистояння расизму на футбольних трибунах. За підсумками секційних засідань були підведені висновки щодо спільної стратегії у протистоянні расизму та ксенофобії. Так, зокрема було прийнято рішення про оптимізацію координації між регіонами та висунуті ідеї щодо конкретних дій для досягнення поставленої мети, також учасники дійшли висновку, що необхідно активізувати свою діяльність в сфері політизації субкультур, що в свою чергу дасть змогу залучити нових людей до руху. Ще одним важливим фактором, що слід підкреслити це вироблення певних стратегій у протистоянні правим радикалам на футбольних трибунах. На кінець, видається необхідним відзначити доброзичливу та дружню атмосферу, що панувала впродовж всього заходу, а також окремо подякувати організатором за цю вельми корисну та плідну конференцію, що дозволила антифашистам із усієї України покращити контакти між собою та прийняти участь в розробці нових методів боротьби з спільним ворогом всього людства.

09.03.2010 ДЕРЖАВА ВАШ ВОРОГ!

2011-02-06T15:45:00.001+02:00

Зранку, на очах в сотень людей, які поспішали на роботу, тернопільськими автономами була проведена акція з демонстрації банера із антидержавним змістом. Двоє активістів, пробравшись на залізно-дорожній міст, що розташований над однією із основних транспортних розв"язок міста, вивісили банер "ДЕРЖАВА ВАШ ВОРОГ".
Вважаємо, що ця акція поки що була найефективнішою, оскільки була вчинена в публічному місці і привернула увагу значної кількості людей.
наступні акції будуть радикальнішими...